«Вже зараз можна купити квитки до Криму на червень». Російські ЗМІ про Україну

За здоровою логікою, після кривавого терористичного акту в підмосковному "Крокус Сіті Холі" урядова "Российская газета" мала б спробувати розслідувати, а куди, м'яко кажучи, дивилися МВС та інші урядові "правоохоронці", які запросто допустили масову різанину. Але ні, звичайно: путінські ЗМІ все побачили інакше, і насамперед "Российская газета" процитувала офіційну представницю МЗС РФ Марію Захарову, яка заявила, що "реакція Вашингтона на терористичну атаку в "Крокус Сіті Холі" викликає багато запитань, так само, як і дії його київських підопічних"...

«Як і у випадку з Україною...»

"Российская газета" цитатами Захарової дорікає офіційному представнику Ради національної безпеки США Джону Кірбі за його слова, що "США нібито заздалегідь не знали про підготовку теракту".

"Якщо "не знали", то на якій підставі він у перші ж хвилини теракту переконував, що це не Україна? Захарова поцікавилася, чому "офіційні особи у Вашингтоні роблять якісь висновки в розпал трагедії про чиюсь непричетність?". Вона зазначила, що якщо США не мають у своєму розпорядженні жодних даних щодо теракту, то вони "не мають права видавати кому-небудь індульгенції". Але "якщо у США є або були достовірні дані щодо цього, то їх необхідно негайно передати російській стороні", підкреслила дипломат", - пише "РГ".

"Кірбі в ефірі телеканала Fox News все ж визнав, що у США "були деякі побоювання щодо можливості терористичної атаки в Москві та її околицях на початку цього місяця"... Поки Кірбі ніяк не міг визначитися, що у Вашингтоні знали, а чого не знали, в американські ЗМІ ринув потік вкидів від чиновників адміністрації США, які побажали залишитися невідомими. Вони почали переконувати, що за терактом стоїть один із осередків терористичного угруповання "Ісламська держава"... Але якщо спецслужби США назвали терористів ще до того, як російські силовики затримали вбивць, то американці все ж таки знали заздалегідь, хоча Кірбі на камери і переконував у протилежному? Тоді чому не поділилися цими даними для запобігання теракту?", - діловито міркує "РГ", немов теракт стався не в Підмосков'ї, а в околицях Вашингтона.

"Пізніше в Білому домі, знову ж таки спростовуючи незнайку Кірбі, заявили, що передали наявну інформацію про терористичну загрозу російській стороні. Джерело в російських спецслужбах підтвердило агентству ТАСС, що від США було отримано інформацію про підготовку теракту, але ці дані мали загальний характер", - знехотя погоджується урядова газета.

Але тут же обурюється: "Після затримання і перших фото терористів важко позбутися думки про те, що поспішні заяви Білого дому про винних і невинних - це спроба відвести очі всього світу в потрібний американцям бік. США заздалегідь знали, який вигляд мають виконавці теракту. Фасад злочину спеціально підібраний так, щоб версія про "ІД" здалася переконливою. Але перші ж допити показали, що жодного ідеологічного чи релігійного підґрунтя, інших елементів почерку, характерного для злочинів "ІД", у діях убивць не було - це звичайні найманці. А ось напрямок їхньої втечі до кордону з Україною, де вже було підготовлено вікно для переходу терористів, говорить багато про що".

Ну, а далі - все знайомо: "У реакції Києва - вся суть цього терористичного режиму. Важко навіть описати ту суміш захоплення, зловтіхи і захвату, яку трагедія викликала в українських ЗМІ... Ватажки України (а з ними, до речі, керівництво Латвії та Литви) стали чи не єдиними у світі, хто так і не засудив страшний теракт і, більше того, додумався звинуватити в цьому саму Росію...".

"Вашингтон раніше не раз прикривав терористичні дії своїх київських підопічних. Так було, наприклад, після нападів на Бєлгородську область, терактів на Кримському мосту, убивств Дар'ї Дугіної та Владлена Татарського. Щоразу американські спецслужби вкидали в ЗМІ нібито наявні у них дані про те, що це не Київ, а якісь російські або українські добровольці. Такий самий прийом використовувався навіть коли США, намагаючись відвести підозри від себе в підриві "Північних потоків", розповідали про "український слід". При цьому на Заході не заперечують, що натовські інструктори роками навчають українських підопічних диверсійних практик, які ті потім застосовують проти Росії", - суворо звинувачує "РГ".

І продовжує обурюватися: "Двоїстість у питаннях міжнародного тероризму США проявляли десятиліттями. Як і у випадку з Україною, для Вашингтона тероризм не раз переставав бути абсолютним злом у тих ситуаціях, коли його можна було використовувати проти Росії. Але спроби вирощування "корисних" терористів недалекоглядні. Історія вчила американців, що це загальне зло: створені руками США монстри вже не раз влаштовували теракти проти самих американців...".

При цьому "РГ" явно з придихом нагадує, як "11 вересня 2001 року, коли терористи, які викрали літаки, протаранили вежі-близнюки в Нью-Йорку, російський президент Володимир Путін одним із перших подзвонив американському колезі Джорджу Бушу, однозначно засудивши теракт і простягнувши заокеанським партнерам руку допомоги в боротьбі зі спільним ворогом". Тут, щоправда, "РГ" чомусь забуває нагадати, що США тоді Росії ні в чому не дорікали…

Під завісу своїх обвинувальних міркувань "РГ" проводить, мабуть, правильну, на її думку, паралель: "До речі, рух ХАМАС напав на мирних ізраїльтян 7 жовтня 2023 року, зокрема на гостей музичного фестивалю в кібуці Реім, а Ізраїль потім почав жорстоку каральну операцію в секторі Газа, пообіцявши знищити рух за будь-яку ціну, не рахуючись із загибеллю мирних палестинців. Американці гаряче підтримали право Тель-Авіва "розправитися з терористами".

«Через неоколоніальну призму»

Проректор російської Дипломатичної академії Олег Карпович у зв'язку з 10-річчям від дня підписання політичної частини Угоди про асоціацію України з ЄС розмірковує на сторінках газети "Известия" про те, "як українська трагедія стала прямим наслідком бажання Заходу за всяку ціну втягнути Київ у свою орбіту".

"Мало хто на тлі поточних подій згадує, що саме з баталій навколо стосунків Києва з Брюсселем формально розпочалася довга і багатошарова криза, яка вилилася в рішення президента Володимира Путіна про проведення спеціальної військової операції", - закидає кремлівську вудку "дипломатичний" проректор.

І продовжує очікувано перевертати все з ніг на голову: "Відтоді як західні країни вирішили організацією державного перевороту відповісти на відмову Віктора Януковича від прискореної євроінтеграції, пішла в небуття ціла плеяда лідерів Старого Світу, від ЄС відкололася Великобританія, а в багатьох країнах континенту різко посилилися позиції євроскептиків. Проте рішення, ухвалені в ті доленосні дні європейськими елітами, досі продовжують приносити - часто смертоносні - плоди. Українська трагедія стала прямим наслідком бажання Заходу за всяку ціну втягнути Київ у свою орбіту і створити біля наших кордонів проект "анти-Росія".

"Справедливості заради, не можна не помітити, що Москва ніколи не заперечувала проти приєднання тих чи інших держав, включно з Україною, до Євросоюзу. Ми лише виступали і продовжуємо виступати за справедливу конкуренцію між різними інтеграційними моделями, в рамках якої населення кожної країни повинно саме, без зовнішнього тиску, ухвалити рішення про пріоритети", - відверто бреше проректор Карпович.

"Зближення з ЄАЕС для тієї ж України видавалося вкрай вигідною альтернативою підпорядкуванню євробюрократії. Проте Брюссель за підтримки Вашингтона відмовився дати українському народу, який сприймався через неоколоніальну призму, можливість зробити вільний вибір", - наполягає кремлівський дипломат.

"Незалежній фактично нав'язали європейський шлях через організацію зміни влади, репресії проти незгодних і підштовхування агресії Києва проти південного сходу країни, змусивши українців пожертвувати своїми цінностями та історичними зв'язками з Росією. Цілі цих дій добре зрозумілі. Захід не цікавлять сподівання простих жителів колонізованих країн, і саму ідею євроінтеграції, в основі якої колись лежали мрії про подолання спадщини Другої світової та пошук спільної вигоди, тепер перетворено на механізм примусу до підпорядкування", - повчає проректор.

На його переконання, "запрошення до ЄС розглядається як перший крок до вступу в НАТО, впровадження єдиної соціокультурної моделі та розміщення американських військових баз"...

"Цинізм цього підходу наочно простежується саме на українському прикладі. Всупереч красномовній риториці та красивим обіцянкам десятирічної давності, європейці не поспішають приймати Київ до своїх лав. Навіть на узгодження формального рішення про початок підготовки до євроінтеграції України у Брюсселя пішли роки. Євробюрократії вкрай зручно тримати українських підопічних у підвішеному стані", - твердить Карпович.

Із кремлівським запалом він застерігає, що "Київ необхідний Заходу для продовження зусиль із завдання Москві "стратегічної поразки".

"А значить, красива євроморковка буде ще довго маячити перед очима одурманених західною пропагандою жителів пораненої держави... Тепер ми прекрасно розуміємо, що міркування про економічну природу інтеграції в Євросоюз давно перетворилися на лукавство. ЄС, протиставивши себе Москві, став, по суті, одним із суб'єктів гібридної війни, що забирає життя російських громадян. І за те, що минуле десятиліття відкрило нам очі на справжню суть речей, не можна не подякувати колишнім так званим західним партнерам. Краще пізно, ніж ніколи", - лицемірно підсумовує Карпович.

«А нацисти лютують і лютують…»

Російське інформагентство з неросійською назвою "Eadaily" звідкись довідалося "думки російських львів'ян" з приводу того, "чи потрібен Росії Львів?".

Агентство, контроль над яким ще донедавна пов'язували з кремлівським кримінальником Євгеном Пригожиним, у висловлюваннях і свободі формулювань не соромиться: "На тлі злодіянь, які творить київський режим, дедалі актуальнішим стає питання: а чи потрібно звільняти не тільки споконвічно російські землі, а й інші регіони так званої України? Зокрема, колись російську Галичину, потім польську вотчину, а нині українську "Галичину" - западенщину? Як поставиться до цього тамтешнє населення, чи не почнеться там широкомасштабна бандерівська партизанщина?".

"Наскільки готові до звільнення від нацистського гніту не тільки українці, а й росіяни, які проживають там? Адже навіть у Донбасі, як ми знаємо, аж ніяк не всі жителі вітали СВО. Там виявилося не так уже й мало російськомовних манкуртів, чий колективний мозок понад 30 років заливався нацистськими пропагандистським помиями. Вони підтримували Майдани, вступали в "Азов", "Айдар", інші карбати і подібні до них формування. Звичайно, на тлі загальної кількості жителів Південного Сходу це відсоток невеликий, але все-таки він є. Що вже тут говорити про захід України, який традиційно сприймається як розсадник бандерівщини і русофобії", - розвиває "тему" агентство.

Воно стверджує, що провело "опитування на тему, чи потрібно Росії брати окремі регіони та їхні центри", і це "опитування" нібито "виявило цікавий розклад думок".

Про те, де і коли проводило своє "опитування", агентство не вказує, зате наполягає: "Наприклад, за звільнення Одеси проголосувало 84% опитаних, Харкова - 82,3%, Києва - 74%. Але ось за взяття Львова висловилося лише 43%, а 45% дали негативну відповідь. І це цілком зрозуміло: адже саме Львів багато років був осиним гніздом укронацизму, з якого нащадки Бандери і Шухевича розліталися по всій Незалежній...".

Поринувши в історичний екскурс, "Eadaily" нагадало, що Львів було засновано, звісно ж, "руським правителем, великим князем Київським і Галицьким Данилом Романовичем", що колись "усе російське поляки у Львові викорінювали", а "головною мовою в місті став західноукраїнський суржик - діалектна суміш із перевагою понівечених польських слів, часто незрозумілих українцям з інших місць", який "переважає й донині".

Агентство також повідомляє, що після 1945 року до Львова стали приїжджати "люди з інших республік СРСР - в основному, з Росії". "Вони допомагали місцевому населенню у відновленні народного господарства, заводів і фабрик. Їх називали "20-тисячниками", тому що прибула спочатку саме така кількість. Вони пускали коріння в місті, одружувалися з місцевими жителями, заводили сім'ї. Багато хто з сьогоднішніх російськомовних львів'ян - якраз нащадки тих самих "20-тисячників" та інших російськомовних переселенців, які переїхали туди пізніше", - турботливо повідомляє раптом подобріле "Eadaily".

Агентство стверджує, що поговорило з одним із нащадків тих "20-тисячників" - якимось "колишнім викладачем російської мови і літератури Андрієм Сергійовичем".

Розповідь "Андрія Сергійовича", на думку "Eadaily", має вразити: "Бандерівські погромники, нацьковувані не кимось там, а самою міською владою на чолі з мером Садовим, неодноразово знущалися над центром Пушкіна, де збиралася російська інтелігенція, письменники, поети, вчителі, художники. Спотворювали бюст великого поета, встановлений на фасаді, обливали фарбою, били вікна. Зрештою центр закрили, віддали якійсь нацистській конторі...".

"Андрій Сергійович вважає, що біда нинішньої України в тому, що вона заражена західноукраїнським рогулізмом", - повідомляє агентство і пояснює з його слів: "Рогулями тут здавна заведено називати малоосвічену чернь, жлобів, які страждають на хутірську зарозумілість... І ось тепер вся Україна уособлює рогульство під ширмою національної культури, свідомості та патріотизму. Це все наносне, в принципі. Думаю, в інших регіонах від нього неважко буде позбутися"...

Відшукало "Eadaily" і ще одного гідного "співрозмовника" - такого собі "співака і музиканта" на ім'я Валентин.

"Онук директора фабрики, якого прислали з Москви 1946 року для відновлення легкої промисловості. Він багато років виступав у популярному міському ресторані, співав шансон та естрадні пісні. Тепер тільки грає на фортепіано в джаз-ансамблі, оскільки все російське заборонено", - рекомендує агентство, мабуть, найяскравішого представника "російської інтелігенції" у Львові.

Той одразу плачеться: "Російської культури в місті більше немає. Пафосні жлоби знищили. Вони завжди були ненависниками всього прекрасного, готовими зжерти не тільки росіян, а й своїх... Що стосується мене, то зараз особисто мені нічого не залишається іншого, як по клавішах бити. Вокал у минулому. Пробував у нас один хлопець на площі російську пісню поспівати - напали, побили, зламали інструмент, потягли в СБУ. Звинуватили в пособництві "країні-агресору"... Щодо того, чи потрібно Росії звільняти цю територію, чесно скажу, не впевнений. Навіщо? Багато хто тут, напевно, піде в бандерівське підпілля, у схрони, займатиметься диверсійною діяльністю"...

Агентство так забрехалося, що саме не помітило, як стало раптом називати Валентина Андрієм: "Андрій вважає, що Сталіну не слід було приєднувати "Галичину" до УРСР: Не треба було це кубло Україною робити. І нам, росіянам, нашим батькам і дідам, сюди приїжджати. Нехай би цей гадюшник із Польщею задирався, як це було до 1939 року. Думаю, якщо Росія виконає поставлені завдання і звільнить Україну від нацизму, то нехай віддасть западенщину Європі. Тому що ніякої подяки за відновлення не отримає - це ми вже проходили після розпаду СРСР...".

На запитання агентства, "чи багато таких російськомовних, які хочуть перебратися в Росію?" Андрій, який знову став Валентином, несподівано зі зітханням відповідає: "Думаю, що не дуже. Я ж із людьми часто спілкуюся в ресторані. Хтось через Європу вирвався, вивіз свої сім'ї. Два випадки таких знаю, ще про кілька чув. Але це небагато. Більшість не хоче залишати своє вогнище, будинки, близьких, це зрозуміло. Якось прижилися тут, змирилися. Хоча, звісно, нам, російським людям, тут із кожним роком усе складніше. Дітей наших виховують у нацистському дусі в школах, дитсадках. Усіляких гидот вчать. Он, у колишній російській школі, де і я вчився, і мій син, завели новий предмет: "секспросвет для семикласників". Учителька молода малює на дошці непристойності... європейські "цінності". Кошмар просто!".

"Звичайно, все це хочеться змінити. Ви знаєте, у багатьох наших дуже велика надія сколихнулася, коли почалося СВО. Але тепер, у зв'язку із затяжкою, надії тануть і тануть. А нацисти лютують і лютують...", - сумно підсумовує російський львів'янин Валентин-Андрій, не на жарт наляканий "секспросветом для семикласників".

«Незважаючи на СВО...»

"Парламентская газета" абсолютно серйозно вирішила "розібратися, яким буде курортний сезон, що наближається" в Криму.

Посилено роблячи вигляд, що "за десять років у регіоні відбулися масштабні зрушення в усіх без винятку сферах", газета цитує "міністра курортів і туризму Криму" Вадима Волченка: "Оновлюються громадські туристичні простори, історичні центри міст, уже розпочався благоустрій пляжів. Підготовка до курортного сезону йде в штатному режимі, щоб забезпечити максимально комфортне перебування гостей на півострові".

Щоправда, тут же "Парламентская газета" визнає: "Прогнози на літо у чиновника стримано оптимістичні. Стриманість ця зрозуміла. Спеціальна військова операція, що триває в Україні, накладає свій відбиток на галузь. Як і раніше, закритий аеропорт, періодично противник робить спроби ударів по важливих військових та інфраструктурних об'єктах".

"Водночас минулий сезон показав, що, незважаючи на СВО, курортне і туристичне життя в регіоні триває - за 2023 рік півострів прийняв понад п'ять мільйонів відпочивальників. Очікується, що не менше їх буде і цього року. Показником цієї впевненості можна вважати й те, що продаж залізничних квитків до Криму знов, як у мирні часи, розпочинається за 90 днів, тобто вже зараз можна купити квитки до Криму на червень", - усе ж таки радіє газета.

"Цього року запущено більше щоденних поїздів із Москви як цілорічних, так і сезонних, стали доступнішими поїздки з дітьми. Розширено програму лояльності туристів "Гостинний Крим" - відкрито стаціонарний туристично-інформаційний центр на залізничному вокзалі в Сімферополі, продовжує роботу аналогічний центр на АЗС перед Кримським мостом з боку Краснодарського краю", - нахвалює "міністр" Волченко.

Щоправда, він чомусь забуває застерегти росіян, що в'їхати на півострів Кримським мостом вони, можливо, і встигнуть, а ось чи повернуться по ньому - не факт...

Огляд підготував Михайло Карпенко, "ОстроВ"